Співзалежність – стан, що виражається в абсолютній поглиненості і важко подоланої емоційної, соціально-побутової і в деяких випадках фізичної залежності від іншої людини.
Ті, хто опинився у співзалежній моделі поведінки – частіше мають низьку самооцінку і залежать від думки оточуючих. Така людина є чутливою, схильною до підкорення, але в той же час намагається встановити довірчі відносини і близькість з партнером, навіть якщо той до цього не готовий.
Співзалежна людина відчуває дефіцит уваги, в її житті весь час присутній страх бути покинутим. Співзалежні потребують підкріплення і підтвердження почуттів партнера, намагаються бути весь час на зв’язку, моделюють ситуації, в яких партнер змушений знаходитися поряд.
Для роботи над співзалежностю існує кілька методів психотерапії, і вибір конкретного методу залежить від індивідуальних потреб та особистих обставин кожної особи. Ось деякі з методів психотерапії, які можуть бути використані для терапії співзалежності:
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ),
Сімейна терапія,
Зазвичай, найкращий підхід полягає в комбінації декількох методів, і важливо враховувати індивідуальні потреби та обставини кожної особи при виборі методу психотерапії для співзалежності. Головною метою будь-якого лікування співзалежності є покращення самопізнання, здорових відносин та розкриття свого внутрішнього потенціалу для здорового життя.
